В чому різниця між цифровою й інформаційною доступністю?
Кілька років тому в нашому житті з'явилися два порівняно нові поняття — цифрова та інформаційна безбар'єрність. Нерідко їх плутають і вважають синонімами. Наприклад, існує поширена думка, що коли вже є вебсайт, то й інформаційних бар'єрів автоматично не існує. Проте насправді ці поняття мають різне значення.
Розбираємося, що саме означає цифрова та інформаційна безбар'єрність і чим вони відрізняються одне від одного.
Цифрова безбар'єрність — це комплексне, багатогранне явище, яке включає:
-
Доступ до швидкісного інтернету. Він дозволяє не лише швидко знаходити потрібну інформацію, а й користуватися широким спектром онлайн-можливостей.
-
Адаптивність сайтів і застосунків. Про безбар'єрність ресурсу свідчить його коректна робота на різних типах пристроїв. Наприклад, сайт, відкритий на телефоні, має відображатися в зручному для читання форматі. Також важливо, щоб застосунок можна було встановити як на комп'ютер, так і на телефони різних виробників.
-
Відповідність стандартам вебдоступності на рівні не нижче АА. Це означає можливість переходити між сторінками та виконувати інші дії незалежно від способу сприйняття інформації (через читання чи прослуховування), зрозумілість усіх доступних дій, а також можливість керувати за допомогою мишки або клавіатури.
-
Доступність освоєння цифрових навичок. Людина повинна мати змогу навчитися комп'ютерної грамотності чи програмування незалежно від віку, наявності інвалідності чи місця проживання.
Інформаційна безбар'єрність, своєю чергою, також передбачає можливість отримати потрібні знання. Втім, тут головний акцент зроблено на тому, наскільки автори передбачили різні формати подачі інформації та як успішно їх реалізували. Наприклад, розповісти про подію можна різними способами:
- подати інформацію текстом, який можна як прочитати, так і прослухати;
- зобразити її на одному чи кількох малюнках, кожен із яких має підпис, що передає основну думку;
- представити у вигляді схеми послідовності подій;
- створити відео з субтитрами та аудіоописом того, що відбувається в кадрі.
Різноманітність доступних форматів дозволяє кожному обрати один або кілька найзручніших для себе способів. Адже зовсім не обов'язково мати порушення слуху, щоб дивитися відео із субтитрами. Наприклад, у громадському транспорті зручно читати субтитри й не вмикати звук, щоб не заважати іншим пасажирам і водночас чути, що відбувається довкола. Так само, коли немає можливості читати очима, але вуха вільні, зручно скористатися прослуховуванням.
Спільним для обох видів безбар'єрності є зрозумілість інформації, можливість обрати комфортний спосіб її сприйняття та врахування потреб різних людей. Відмінність же полягає в тому, що цифрова безбар'єрність потребує більш ретельної підготовки, ретельного тестування на етапі розробки та постійної технічної підтримки. Натомість створення безбар'єрних інформаційних матеріалів часто можна здійснювати власноруч із мінімальною підготовкою — сучасні технологічні рішення значно пришвидшують цей процес.
#Безбар`єрність #ЦіфроваБезбар'єрність #ІнформаційнаБезбар'єрність #BarrierFree
