10 березня Україна відзначає День Державного гімну — одного із ключових символів нашої країни
Гімн України — це голос народу, що крізь століття бореться за свою свободу. Кожен рядок, кожна нота відгукується в наших серцях. Його співали наші предки, мріючи про вільну Україну та співають наші захисники, борючись за незалежність.
Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 року в польському Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові ШЕВЧЕНКУ. На платівку гімн вперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста МЕНЦИНСЬКОГО.
У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року авторитетне американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України.
Також, «Ще не вмерла Україна» ЧУБИНСЬКОГО і ВЕРБИЦЬКОГО наряду з «Вічним революціонером» Івана ФРАНКА та ЛИСЕНКА, у виконанні хору СТЕЦЕНКА, лунали під час проголошення Акту Злуки.
1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року «Ще не вмерла Україна» заспівали просто в залі Верховної Ради. Офіційна музична редакція гімну ухвалена 15 січня 1992 року, а текст затверджено законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.
«Ще не вмерла України і слава, і воля…» — це не просто рядки, це ДНК нашої нації! Це клятва перед тими, хто віддав життя за Україну. Це обіцянка боротися. І поки наш Гімн звучить — Україна непереможна!
