В Україні проходять Шевченківські дні, які відмічають 09-10 березня.
Щорічно 09 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом.
Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.
Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО народився 9 березня 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича ШЕВЧЕНКА і Катерини Якимівни БОЙКО. Батько Тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.
Тарасове дитинство було тяжким. Смерть матері, коли йому було 3 роки, мачуха, яка мала свої трьох дітей, постійні сварки, які постійно точилися в родині. Своєрідним поворотом у житті стала смерть батька Тараса. Мачуха вигнала його з батьківської оселі. Приютив малого Тараса дяк Петро БОГОРСЬКИЙ. У 1829 році Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 році пан віддав Тараса ШЕВЧЕНКА до живописних справ цехового майстра ШИРЯЄВА, здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Хлопець чимало малював з натури.
Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО, щоб стати тим, ким він був, пройшов неабиякий шлях. Робив розписи театрів, малював портрети, гравюри, виявив видатні здібності як графікта ілюстратор. Завдяки тому, що Енгельґарт погодився відпустити його з кріпацтва за немалу на той час суму, Шевченко становиться вільним та згодом знайомиться з видатними постатями того часу: Карлом БРЮЛЬОВИМ, Васильом ЖУКОВСЬКИМ, Максимом МАКСИМОВИЧЕМ, Пантелеймоном КУЛІШОМ, Євгеном ГРЕБІНКОЮ та іншими.
У квітні 1845 р. ШЕВЧЕНКО приїздить в Україну, щоб постійно тут жити й працювати. За дорученням Київської Археологічної комісії зарисовує історичні пам'ятки. Того ж року пише поезії "Не женися на багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох", поеми "Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик" та всесвітньо відомий «Заповіт».
За зиму 1857-1858 рр. Тарас ШЕВЧЕНКО створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання у столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.
У 1859 році ШЕВЧЕНКО отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.
4 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря».
10 березня 1861 року ШЕВЧЕНКО помер. На кошти друзів (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. ШЕВЧЕНКА перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла ЛАЗАРЕВСЬКОГО, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Пройшло вже більше ніж 150 років проте, як ніколи, актуальні його слова, які він написав у вірші «Кавказ»:
«...Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая». Грудень 1847.
У своїх віршах і творах він писав про народ, який бореться за свободу, про ворогів, що нищать Україну, і про те, що ми неодмінно переможемо. Ніби пророкуючи, Великий Кобзар написав у вірші «І Архімед і Галілей...»:
«…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі». 24 вересня 1860 С.- Петербург.
Шевченко став відомим на весь світ.
1384 — стільки пам’ятників Тарасові ШЕВЧЕНКУ встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко, в тому ж році з’явився і перший монумент в Україні − в садибі Алчевських у Харкові.
