Повернення з фронту: як прийняти рідну людину іншою
У рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як» зібрано кілька порад, які допоможуть підготуватися до зустрічі з військовими та полегшать період адаптації.
Коли близька людина йде на фронт –це стрес для всієї родини. Страх утрати, постійні тривога і втома – усе це накопичується, виснажує і може призводити до порушень ментального здоровʼя.
Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням – у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння та взаємних звинувачень.
Родині, яка чекає маму чи тата, сина, дочку або ж брата з війни, варто бути готовою до того, що вони можуть повернутися «іншими». Що рідна людина ще деякий час «воюватиме» і потребуватиме нашого терпіння.
Родині, яка зустрічає ветерана, варто бути готовою до того, що удома рідна людина може ще деякий час «воювати».
Адаптація потребуватиме часу, а у процесі людина може переживати фізичні, поведінкові та емоційні «післявоєнні» реакції.
Фізичні: проблеми зі сном; фізичне реагування на згадки війни (тахікардія, потовиділення, тремор); проблеми з травленням (відсутність апетиту або переїдання); головний біль, біль у мʼязах.
Поведінкові: реагування на гучні звуки; проблеми з концентрацією та памʼяттю; уникнення людей та всього, що нагадує про війну; постійна настороженість, очікування небезпеки; зловживання алкоголем або вживання наркотичних речовин з метою розслабитися.
Емоційні: перепади настрою; навʼязливі думки про пережиті події; нездатність розслабитися; дратівливість та спалахи гніву; неможливість відчувати позитивні емоції.
Такі реакції можуть тривати певний час. Якщо вони не зменшуються протягом одного місяця, зверніться до фахівця, щоб отримати рекомендації для подальшого відновлення. За можливості залучіть до цього побратимів чи посестер рідної людини.
Аби полегшити адаптацію до цивільного життя, усвідомте та прийміть зміни, які відбулися або відбудуться з близькою вам людиною; будьте свідомі того, що у людини з бойовим досвідом може змінитися система цінностей, певні речі з «минулого» життя стануть неважливими; проявіть терпіння, не намагайтеся прискорити події – краще дайте час та створіть удома сприятливі умови для адаптації; потурбуйтеся, аби в родині панувала атмосфера довіри; враховуйте, що довіра ветерана до членів родини і довіра до побратимів/посестер може відрізнятися; поважайте особисті кордони близької людини; турбуйтеся про себе.
Памʼятайте: критерієм для початку психологічної роботи у сімʼї з ветераном (ветеранкою) є його (її) готовність до такої роботи.
